Які уміння та навички

допоможуть дитині швидше адаптуватися до дитячого садка

У батьків, чия дитина вперше пішла в дитячий садок, мільйон причин для хвилювання й тисяча та одне запитання. Частіше за все їх хвилює, як допомогти дитині підготуватися до дитячого садка, щоб вона легше адаптувалася до нових умов. У пригоді стануть підказки, на які навички дитини звернути увагу, щоб її перші дні в дитячому садку пройшли безболісно. Підготовка не потребуватиме від вас багато часу, її легко можна поєднувати зі звичними повсякденними заняттями дитини.

Навички самообслуговування

Впевненість у своїх можливостях відіграє важливу роль у позитивно-емоційному ставленні дитини до дитячого садка, а отже, і в процесі адаптації. Якщо дитина звикла до надмірної опіки, в нових умовах вона може почуватися безпорадною і самотньою.

Дитині буде значно легше пристосуватися до умов дитячого садка, якщо ви сформуєте в неї елементарні навички самообслуговування.

Які навички варто сформувати в трирічної дитини

Пам’ятайте, що дитина всього вчиться вперше. Є вміння, якими вона оволодіває наче сама, наслідуючи дорослих: зняти черевики, скласти на стільчик свій одяг. Є такі, яких її потрібно навчити: застібати ґудзики, мити руки, зав’язувати шапочку тощо. Підтримуйте і хваліть дитину, коли вона прагне щось зробити сама. За потреби демонструйте на власному прикладі, що і як потрібно робити.

Не обмежуйте діяльність дитини надто суворо. Дайте їй змогу бути не просто спостерігачем, а й активним учасником усіх доступних їй побутових процесів. Наприклад, пропонуйте дитині разом із дорослими готуватися до прогулянки, до прийому їжі, прибирати іграшки тощо.

Якщо дитині ще не виповнилося трьох років, подбайте про те, щоб вона мала хоча б елементарне уявлення про побутове самообслуговування. Якщо дитина опанує ці дії з раннього дитинства, надалі вона виконуватиме їх без нагадувань.

Комунікативні навички

Для періоду раннього віку властиве ситуативно-ділове спілкування. До нього дитина переходить від емоційно-особистісного. Чим відрізняється емоційний контакт від ділового, практичного? Емоційне ставлення — вибіркове та інтимне, тоді як ділове — більш безособове, меншою мірою залежне від звички до контактів із певною людиною. Під час такої взаємодії між двома партнерами з’являється нова ланка — предмет, що відсторонює дитину від того, з ким вона спілкується, і робить спілкування опосередкованим.

Одна з серйозних психологічних причин, через яку дитина складно звикає до умов дитячого садка, полягає в тому, що емоційно-особистісне спілкування не переходить на наступний рівень, тобто не відповідає віку. Відтак виникає протиріччя між емоційно-особистісним спілкуванням удома та ситуативно-діловим спілкуванням, на основі якого педагоги вибудовують взаємодію з дітьми в дитячому садку. Та цього можна уникнути, якщо знати про шкідливі патерни, що стримують розвиток предметно-практичної діяльності, мовлення, пізнавальної активності дитини.

Спілкування, по­в’я­за­не з предметними діями, не може бути лише емоційним. Воно має бути опосередковане словом, співвіднесеним із предметом. Тому говоріть із дитиною, щоб заговорила вона: якщо дитина не чула певного слова, то воно ніколи саме собою не з’явиться в її мовленні. Для того щоб розширити словник дитини, наповніть її життя враженнями — мандруйте, гуляйте, спілкуйтесь. Якщо дитина проводить більшість свого часу в обмеженому просторі, навряд її словниковий запас відповідатиме віковій нормі.

Уміння діяти з предметами

На другому році життя дитини відбувається перехід від простого маніпулювання до якісно нових предметних дій — знаряддєвих. Тобто дитина вчиться використовувати предмети за призначенням. Це дорослі з досвіду знають, що ложка призначена для їжі, а олівець — для малювання. Та малюку не очевидно, як правильно використовувати той чи інший предмет.

Оволодіти предметно-практичною діяльністю дитині дає змогу її здатність наслідувати дії оточення. Наслідування — це не просто гримаси, кривляння. Це складна властивість, що допомагає дитині засвоїти нову дію.

Уміння застосовувати предмети потрібне дитині не лише для того, щоб забезпечувати власні потреби. Воно також обумовлює ще один важливий аспект розвитку дитини — виникнення і становлення гри.

Різниця між предметно-практичною та ігровою діяльністю полягає у тому, що перша націлена на результат, а другу регулюють сюжет і процес дії.

Гра виникає і розвивається на основі предметно-практичної діяльності. Основи гри закладаються у віці до трьох років, і роль дорослого в цьому процесі також визначальна.

Помилково вважати, що будь-яка дитина сама добре вміє гратися і не треба втручатися. Насправді ж дитина раннього віку просто маніпулює іграшками — кидає, стукає, гризе — бо не знає, як їх використовувати. Іноді так може гратися і трирічна дитина, якщо їй не продемонструвати інші варіанти дій з іграшками.

Спочатку розкажіть дитині про призначення іграшки та продемонструйте способи дій із нею: «Дай попити з чашечки ляльці, ведмедику, песику». Покажіть, що однією іграшкою можна гратися по-різному: ляльку можна годувати, умивати, одягати, катати на машинці, вкладати спати тощо.

На початку становлення гри дитина постійно повторює одні й ті самі дії. Прослідкуйте, щоб дитина не «застрягала» на цьому етапі, підкажіть їй, як побудувати послідовний ряд дій, у процесі озвучуйте, що і для чого ви робите, що відбувається. Наприклад, замість безцільного перекладання кубиків можна завантажити їх у машину, привезти на будівництво, звести будиночок і поселити в ньому песика. При цьому пояснюйте зміст і послідовність своїх дій.

Одна з обо­в’я­зкових умов виникнення гри — збагачення дитини різноманітними враженнями. Без цього дитина втрачає основу для розвитку гри — відтворення реалій повсякденного життя в уявній ситуації.

Наступний крок у розвитку гри — це формування в дитини вміння використовувати предмети-замінники. Продемонструйте дитині, що кубик може бути і стільчиком для ляльки, і тарілочкою чи цукеркою тощо. Дитина, яка відкрила для себе можливості заміщення, легко орієнтується в ігровому оточенні, знаходить у ньому все, що їй необхідно для гри. Вміння використовувати предмети-замінники під час ігрової діяльності дитина має опанувати до кінця третього року життя.

Чому важливо розвивати уміння діяти з предметами? Рівень розвитку предметно-практичної діяльності дитини впливає на перебіг адаптації дитини до умов дитячого садка. Коли дитина захоплюється новими іграшками, ігровими діями з ними, то рідше згадує про розлуку з рідними. Завдяки цьому дитина перебуває у позитивному емоційному стані в дитячому садку і загалом швидше й легше пристосовується до нього. Адже цікава іграшка в руках хоча і незнайомого дорослого все одно приваблива. А спілкування з ним про цю іграшку — більш опосередковане. Таке спілкування про предмет у конкретній ситуації має найменший ступінь емоційної близькості, що і дає малюку змогу контактувати у справі з незнайомим дорослим.

Отже, про підготовку дитини до дитячого садка слід потурбуватися завчасно. Формувати в дитини ситуативно-ділову форму спілкування з дорослими і розвивати предметно-практичну діяльність — завдання, яке має стати об’єктом пильної уваги батьків. Адже до дитячого садка швидше звикають діти, які мають ліпше розвинуту провідну діяльність та вміють вибудовувати спілкування з дорослим на основі потреби у співпраці.

Як підготувати дитину до дитячого садка 

У віці двох-трьох років діти зазвичай починають відвідувати дитячий садок і опиняються в нових для себе умовах — змінюється звичний розпорядок життя, вперше дитина надовго залишається без батьків у колі незнайомих людей, тож необхідно встановлювати нові соціальні зв’язки. І до всіх цих змін дитині потрібно адаптуватися.

Адаптація — це складний процес пристосування дитини до нових умов, що відбувається на фізіологічному, соціальному та психологічному рівнях.

На тривалість і успішність адаптаційного періоду впливає багато чинників, зокрема:

• біологічні — вік дитини, індивідуальні психофізіологічні особливості організму, стан здоров’я;
• соціальні — середовище, в якому зростає дитина; стиль виховання в родині.

Через це всі діти адаптуються до умов дитячого садка по-різному. Хтось простіше, а хтось складніше. Хтось швидко, а в декого адаптація розтягується майже на пів року. Для того щоб «по­м’як­шити» певні моменти адаптації, слід підготувати дитину до дитячого садка.

Налаштовуйте дитину на позитив

Насамперед самі підготуйтеся до того, що дитина відвідуватиме дитячий садок. Зокрема усвідомте, що ваші слова, дії та пріоритети у вихованні впливають на те, наскільки легко та швидко дитина пристосується до нових умов.

Нерідко батьки ведуть дитину в дитячий садок через необхідність, домашні чи робочі обставини, і з жалем розповідають у присутності дитини про свої переживання родичам, сусідам, знайомим тощо. У такій ситуації малюк неодмінно «зчитає» ваш емоційний стан і почне себе жаліти, вередувати й відмовлятися ходити в дитячий садок. Якщо ви самі засмучуєтеся і стресуєте через те, що дитина йде в дитячий садок, вона просто не матиме підстав вірити, що там буде добре, весело, цікаво. Тому як би вам не було шкода дитину, уникайте в її присутності розмов з іншими дорослими про свої переживання.

У жодному разі не залякуйте дитину дитячим садком, погрожуючи: «Не будеш слухатися — віддам у дитячий садок». А потім, коли відвідування стануть регулярними, не обіцяйте за небажану поведінку залишити малюка в дитячому садку. Натомість повсякчас запевняйте дитину, що мама/тато завжди забиратиме її і не існує жодних обставин, за яких її залишать.

Важливо позитивно налаштувати дитину на зміни в її житті. Тому про вступ у дитячий садок говоріть як про подію радісну, очікувану. Поясніть дитині, що відвідувати дитячий садок — об’єктивна необхідність, бо вона дорослішає.

Не вживайте фрази типу: «Не бійся!», «Не соромся!», «Чого ти зніяковів?», «Сміливіше треба!» — вони не підтримують, а навпаки підсилюють страх дитини.

Акцентуйте увагу дитини на тому, що вдома залишаються малюки, а дорослі діти мають ходити на свою «роботу» в дитячий садок, як мама і тато. Зазвичай діти двох-трьох років такою «роботою» дуже пишаються і сприймають її як привілей дорослішання. У присутності дитини із захопленням і гордістю розповідайте знайомим, родичам, друзям про те, що вона скоро піде в дитячий садок.

Інформуйте дитину про майбутні зміни

Дитина спокійніше і впевненіше увійде в нову ситуацію, якщо точно знатиме, що саме чекає її в дитячому садку. Подбайте про те, щоб малюку не бракувало інформації у незнайомому середовищі. Саме через невідомість та відсутність соціального досвіду в дитини виникає тимчасова неадаптивність. Проте попередня позитивна інформація про дитячий садок зменшить емоційне напруження в період адаптації.

Для того щоб підтримати дитину, розкажіть, як самі ходили до дитячого садка, що було там цікавого. Або, якщо це справді так було, розкажіть про хороший і радісний досвід своїх старших дітей. Почитайте разом із дитиною книжки, персонажі яких відвідують дитячий садок, та обіграйте різні ситуації, які можуть статися з дитиною в дитячому садку.

Приміром, обіграйте з дитиною ситуацію, коли лялька йде в дитячий садок. Проговоріть у грі максимально детально, що і в якій послідовності відбувається: «Лялька Катя прийшла в дитячий садок. Її зустрічає вихователька та інші діти. Катрусю, привітайся. У тебе буде своя шафа для одягу, складай усе в неї (запропонуйте дитині скласти речі ляльки в «шафку»). У дитячому садку ти гратимешся з іншими дітьми, ходитимеш на прогулянку. Обідати ти будеш за столом (нехай дитина розмістить ляльку за столиком поруч з іншими ляльками). Після обіду всі лягають спати у свої ліжечка (відповідно дитина має покласти ляльку в іграшкове ліжечко). А ввечері після ігор усіх дітей забирають додому».

Таке своєрідне ігрове передбачення подій дасть змогу знизити емоційне напруження дитини та допоможе їй легше пристосуватися до нових умов.

Забезпечте дитині фізіологічний комфорт

Настрій маленької дитини часто залежить від її фізіологічного комфорту. Щоб дитина добре почувалася у період змін та адаптації до них, узгодьте свій домашній розпорядок дня із розпорядком дитячого садка. Це зменшить фізіологічний дискомфорт, який дитина відчуватиме, якщо її особистий фізіологічний ритм не буде збігатися із розпорядком дитячого садка. Наприклад, дитині пропонують у дитячому садку їсти в той час, коли вдома вона звикла гуляти. А пізніше, на прогулянці, вона починає вередувати, плакати через відчуття голоду. Або ж просто засинає за обідом, адже зазвичай у цей час звикла спати.

Коли дитина відчуває фізичний дискомфорт, голод чи втому, її гнів та роздратованість — єдино доступний для неї спосіб повідомити про це і вплинути на ситуацію. Фізіологічний дискомфорт провокує в дитини емоційні зриви, нервові перевантаження, що й призводить до психосоматичних захворювань. Останні — це захисна реакція на психологічний дискомфорт, що переживає дитина, захист організму від емоційного перенапруження. Нервова система дитини під впливом значних навантажень вдається до так званого «психосоматичного захисту». Його вегетативні симптоми — підвищена температура, висипи на шкірі, утруднене дихання, блювота, кишково-шлункові розлади.

Аби уникнути таких труднощів та максимально згладити гострі кути процесу звикання до садка, якомога раніше поцікавтеся розпорядком дитячого садка і підкорегуйте свій домашній розпорядок. Якщо йдеться про розбіжність у 20—40 хв, то усунути її буде нескладно. Головне — зберігайте послідовність і пам’ятайте про поступовість та повільність цього процесу.

Якщо звичний для дитини домашній розпорядок кардинально різниться в часі та послідовності від прийнятого в дитячому садку, вам доведеться ґрунтовно попрацювати. Не намагайтеся міняти все водночас, бо це може нашкодити дитині, спершу проконсультуйтеся з лікарем-педіатром.

Формуйте відповідні до віку навички

Для того щоб дитина впевненіше почувалася в нових умовах, зверніть увагу на основні навички самообслуговування. Заохочуйте дитину самостійно одягатися та роздягатися. Не прагніть прискорити одягання/роздягання та допомогти дитині. Не квапте її та не сваріть, якщо щось не вдається зробити одразу.

Дитина, яка самостійно їсть ложкою, не відчуватиме стрес під час прийому їжі в дитячому садку. Їй не доведеться чекати, поки її погодують. Також дитина може бути неготовою до того, що її годуватиме малознайома людина. Тому подбайте про те, щоб навчити її їсти самостійно.

Окрему увагу приділіть тому, щоб навчити дитину користуватися туалетом і мити руки. Це значно полегшує адаптацію до дитячого садка. Адже дитині не знадобиться просити про допомогу щоразу, коли їй потрібно в туалет. Це лише основні навички дитини, на які слід звернути увагу під час підготовки до дитячого садка..

Отже, входження дитини в нову життєву ситуацію завжди гостре не лише для неї, а також і для її батьків та працівників дитячого садка. Проте саме від дорослих залежить, наскільки травматично дитина переживатиме цей процес, як подолає труднощі адаптації до умов дитячого садка.